Агробізнес сьогодні №11 (210) червень 2011
Структура економіки будь-якої держави багато в чому визначається природними ресурсами, якими багата її територія. Виходячи з різноманітності природних ресурсів, економіки держав не можуть бути подібні одна на іншу. Успішність економіки залежить від того, наскільки ефективно держава буде стимулювати розвиток тих галузей економіки, які можуть перспективно розвиватись на її території.
Україна, як держава з великим аграрним потенціалом щоб побудувати успішну економіку зобов’язана використовувати свої переваги для розвитку сільського господарства, яке є однією з найважливіших галузей у будь-якій економіці.
Свою підтримку сільському господарству держава повинна в першу чергу здійснювати через встановлення правових норм, які б забезпечували становлення і розвиток підприємств аграрного комплексу, ефективність їх господарської діяльності та наявність ринкової конкуренції.
Можемо констатувати, що українське законодавство передбачає окремі особливості регулювання діяльності сільськогосподарських виробників, які стосуються, зокрема, податкових пільг.
Окремим стимулом для розвитку сільського господарства в Україні може послужити встановлення «податкових канікул». Аграрний сектор виробництва однією зі своїх особливостей має досить тривалий в часі цикл виробництва, який може тривати до року часу. Перші прибутки від сільськогосподарської виробничої діяльності можуть надходити лише через рік. Тому в сільському господарстві особливо важливою є підтримка держави саме на початковому етапі заснування підприємства. Тому механізм «податкових канікул», під яким розуміється звільнення підприємства від податкових обов’язків на певний період є актуальним для новостворених сільськогосподарських підприємств. Запровадження «податкових канікул» є доцільним і в найбільш тяжчі, кризові роки, які охоплюють всю сферу агровиробництва, і їх запровадження буде дієвою допомогою з боку держави аграрному сектору.
У зв’язку з введенням в дію нового Податкового кодексу України «податковими канікулами» називають тимчасове – на 5 років звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств для всіх підприємств малого та середнього бізнесу, які відповідають критеріям, передбаченим статтею 156.4 цього кодексу.
Зокрема, відповідно до статті 154.6 Податкового кодексу України, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу), є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
Цими «податковими канікулами», передбаченими статтею 154.6 Податкового кодексу України можуть скористатись поряд з іншими суб’єктам господарювання і підприємства агропромислового комплексу. Однак, дана норма, по-перше, не є спрямованою на необхідну державну підтримку саме сільськогосподарських виробників, по-друге, більшість сільгоспвиробників нею не скористаються, оскільки є платниками фіксованого сільськогосподарського податку і не сплачують податок на прибуток підприємств, і по-третє, дана норма вичерпає свою дію у 2015 році.
Встановлення для сільськогосподарського виробника «податкових канікул» – звільнення чи зменшення податків на початковому етапі становлення підприємства не є чимось новим в українському законодавстві. Зокрема одночасно з прийняттям Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2004 року було внесено зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до яких звільняється від оподаткування прибуток новостворених фермерських господарств, отриманий від їх господарської діяльності, строком на три роки, а у трудонедостатніх населених пунктах – п’ять років. Існували подібні норми і раніше.
Чинним Податковим кодексом України також передбачено подібні норми. Зокрема, відповідно до п. 282.1.11 Податкового кодексу України звільнено від плати за землю новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах – протягом п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.
Наведені положення законодавства мають у собі ознаки «податкових канікул». Але основними їх недоліками є те, що:
1)вони застосовуються лише щодо фермерських господарств. На думку автора, організаційно-правова форма підприємства агропромислового комплексу не є настільки важливою, щоб залежно від її вибору залежала можливість отримання права на «податкові канікули». Тому «податкові канікули» мають однаково застосовуватись як для фермерських господарств, так і для інших підприємств сфери АПК.
2) введені цими нормами податкові пільги не є настільки суттєвими для сільськогосподарських виробників. Як уже зазначалось, більшість із них не є платниками податку на прибуток оскільки є платникам фіксованого сільськогосподарського податку. З цих самих причин, не є настільки суттєвим для сільськогосподарських виробників і звільнення на початковий строк від плати за землю.
На сьогоднішньому етапі з боку окремих депутатів є ініціативи щодо запровадження «податкових канікул» для виробників сільськогосподарської продукції.
Так, проектом Закону України «Про основи продовольчої безпеки України», внесеного народним депутатом Кравченком М.В., зокрема статтею 7 цього законопроекту передбачено що для вдосконалення рівня забезпеченості продовольчої безпеки ввести податкові канікули для підприємств АПК строком на 5 років. Більше нічого, на жаль, про введення податкових канікул, даний законопроект не говорить. Тому єдиним позитивом, наявним у законопроекті є лише ініціювання такого важливого питання.
Законопроект не говорить про те, що саме передбачатимуть собою «податкові канікули» для підприємств АПК. Чи це означає, що підприємства агропромислового комплексу звільнені від всіх податків, передбачених чинним податковим законодавством України? Чи означає це, що підприємства звільнені від загальнообов’язкових зборів? Від єдиного соціального внеску? Яким саме критеріям мають відповідати суб’єкти господарювання для того, щоб їх можна було б віднести до підприємств АПК.
Друга проблема, яку потрібно мати на увазі це те, що передбачення Законом України «Про основи продовольчої безпеки України» чи іншими подібними законами України будь-яких податкових канікул буде лише фікцією. Щоб «податкові канікули» дійсно були введені вони повинні бути передбачені у законах про оподаткування.
Практика застосування українського законодавства знає чимало випадків, коли окремі податкові пільги були введені законами, які не були законами про оподаткування і які не передбачали відповідних змін до законів про оподаткування. У таких ситуаціях як податкові органи так і суди завжди надавали пріоритет положенням статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Норма аналогічного змісту збережена і у чинному Податковому кодексі України. Відповідно до п. 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу. На думку автора практика застосування п. 7.3. Податкового кодексу України не відрізнятиметься від практики застосування статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», а саме будь-які податкові пільги, встановлені іншими законами не будуть діяти, якщо при цьому не було внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.
Тому авторам законопроектів, які пропонуватимуть введення для підприємств агропромислового комплексу «податкових канікул» потрібно дотримуватись наступних правил при складанні законопроектів:
1. Якщо законопроект, в тому числі і проект Закону «Про основи продовольчої безпеки України» передбачатиме положення, які звільняють підприємства агропромислового комплексу від оподаткування, то для того щоб такі податкові пільги дійсно були введені, Прикінцеві положення законопроекту повинні містити відповідні зміни до Податкового кодексу України.
2. Положення про «податкові канікули» повинні містити чіткі правила щодо кола суб’єктів господарювання, на яких вони поширюються, чіткі критерії та ознаки, яким мають відповідати підприємства, щоб мати право використовувати податкові пільги. Не є правильним надання «податкових канікул» для суб’єктів господарювання, створених лиш у окремій організаційно-правовій формі, наприклад лише для фермерських господарств. При встановленні «податкових канікул» визначальне значення мають мати те, що суб’єкт господарювання є новоствореним, основним видом його діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, та такий суб’єкт господарювання відповідає встановленим законом економічним показникам. Важливим є також встановлення чіткого переліку податків, від яких звільняються підприємства агропромислового комплексу.
Для підтвердження необхідності дотримуватись цього правила можна навести приклад з історії. Статтею 27 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 22.06.1993 року було передбачено, що новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на три роки, а в трудонедостатніх населених пунктах – на п’ять років. В той же час, назва і частина перша цієї статті стосувались лише оподаткування прибутку селянських (фермерських) господарств. У зв’язку з цим виникали проблеми із застосуванням наведених податкових пільг для непрямих податків (податку на додану вартість та акцизного збору), базою для оподаткування яких не є прибуток. Також труднощі із використанням пільг існували у зв’язку з тим, що не було внесено відповідних змін до законів про оподаткування. Враховуючи це, Державна податкова адміністрація у листі № 16-1110/13-149 від 04.04.97 «Щодо оподаткування новостворених селянських (фермерських) господарств» висловила позицію, що пільг для новостворених селянських (фермерських) господарств не передбачено.
3. Ще одне правило, якого треба дотримуватись при складанні законопроектів щодо «податкових канікул» для підприємств АПК – це встановлення в законодавстві пільг зі сплати податків, які є ефективними і важливими для підприємств агропромислового комплексу. Не є такими, зокрема, податкові пільги, якщо підприємства агропромислового комплексу за загальним правилом і так не є платниками відповідного виду податків.
Лише при дотриманні наведених правил, встановлені законами «податкові канікули» та інші податкові пільги для підприємств АПК будуть ефективними і дієвими.