Агробізнес сьогодні №6 (205) березень 2011
В умовах ведення бізнесу власники та керівники підприємств ведуть боротьбу за успіх своєї справи на багатьох фронтах. І поля цих битв не завжди є їхнім вибором. Сфера, профіль, територія, інтенсивність діяльності вибираються власниками та керівниками підприємств на власний розсуд. Але в процесі господарської діяльності майбутнє підприємства може опинитись під загрозою через притягнення керівника до кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні службових злочинів.
Мусимо відзначити, що практика діяльності правоохоронних органів в Україні, в тому числі і органів прокуратури по притягненню осіб до кримінальної відповідальності не завжди відповідає принципам законності. Це не голослівне твердження. У Щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відзначено, що найбільше порушень прав і свобод людини і громадянина допускається саме під час притягнення до кримінальної відповідальності (http://www.ombudsman.kiev.ua/d_04_4.htm).
На думку автора поширеними є випадки незаконного порушення кримінальних справ і притягнення керівників агропідприємств до кримінальної відповідальності при відсутності у діях особи складу будь-якого злочину, випадки неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, коли особа притягається до відповідальності за вчинення тяжчого злочину з набагато тяжчою відповідальністю, випадки так званого подвійного інкримінування, коли обвинуваченому безпідставно «доплюсовують» додатково ще кілька статей з Кримінального кодексу України до тієї за якою дійсно особа підлягає притягненню до відповідальності.
Отже які є особливості у притягненні до кримінальної відповідальності службових осіб агропідприємств.
Спершу ніж їх розглянути хочу звернути увагу читача на деякі вихідні дані. У кожному районі України, в кожному районному центрі серед інших державних органів діють і правоохоронні – прокуратура та міліція. Їх завдання, з поміж інших – боротьба із злочинністю, попередження, розкриття та розслідування злочинів.
19 квітня 2007 року Верховною Радою України було прийнято закон, яким з підслідності органів прокуратури виведено розслідування таких злочинів як вбивство(як умисне так і необережне), зґвалтування, а також ряду інших. Розслідування цих злочинів передано органам внутрішніх справ.
Після вказаних змін до законодавства, у компетенції органів прокуратури залишилось розслідування виборчих злочинів, ухилення від сплати аліментів, злочинів у сфері господарської діяльності та ряду інших.
Але основна увага органів прокуратури зосереджена на службових злочинах, таких як зловживання службовим становищем, перевищення влади, одержання хабара, службове підроблення, службова недбалість тощо.
Напрям активності прокуратури як правоохоронного органу визначає майбутнє звітування про кількість розкритих злочинів. В Україні вважається, що чим більше злочинів розкрито і чим тяжчі розкрито злочини, тим краще. Якщо злочини не розкриваються, то правоохоронні органи не мають про що звітувати в графі про розкриті злочини.
Як вже зазначалось, найбільший інтерес для органів прокуратури становить розслідування службових злочинів. За чинним в Україні кримінальним законодавством, до кола службових осіб належать не лише посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, як це би мало бути, але й керівники підприємств, установ та організацій, в тому числі і засновані на приватній власності. У зв?язку з цим діяльність власників та керівників сільськогосподарських підприємств перебуває під пильною увагою районної прокуратури на предмет можливого їх притягнення до відповідальності за службові злочини. Адже не в кожному районі і не в кожен період можна виявити достатню для звітності кількість розкритих злочинів.
Проаналізувавши практику притягнення до кримінальної відповідальності можна виділити кілька поширених ситуацій притягнення керівників підприємств аграрного сектору до кримінальної відповідальності за службові злочини.
Одна з найпоширеніших ситуацій – це притягнення до кримінальної відповідальності керівників за непогашену заборгованість зі сплати податків. Особливо ця ситуація стосується несплати податку з доходів фізичних осіб. Зобов?язання зі сплати цього податку на агропідприємствах виникають як-правило при виплаті заробітної плати своїм працівникам або орендної плати власникам земельних ділянок чи паїв – фізичним особам.
При виплаті заробітної плати чи орендної плати підприємство згідно статей 168.1.1 та 168.1.2. Податкового кодексу України зобов?язано утримувати з працівника чи орендодавця прибутковий податок з громадян та перерахувати його до бюджету. Однак досить часто підприємства виплачуючи кошти через касу підприємства не виконують цього обов?язку. Також поширеними є випадки, коли через відсутність коштів підприємство виплачує заробітну плату працівникам або орендну плату власникам земельних паїв в натуральній формі. У такому випадку підприємство не звільняється від обов?язку утримати та перерахувати прибутковий податок з громадян до бюджету в грошовій формі.
Кримінальний кодекс України у статті 212 Кримінального кодексу України (КК України) передбачає відповідальність службових осіб підприємств, установ, організацій за ухилення від сплати податків. Карається згідно цієї статті КК України ухилення від сплати податків що призвело до ненадходження бо бюджету коштів в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 500 прожитковим мінімумам для працездатної особи або 470 500 гривень.
Звичайно, наявність на одному підприємстві заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в такому великому розмірі не є поширене. Виходячи зі сказаного у випадку наявності податкової заборгованості на підприємстві в розмірі, меншому ніж 470 500 грн. 00 коп. взагалі не може поставати жодних питань про притягнення керівників до кримінальної відповідальності.
На-жаль не все так просто. Дуже часто органи прокуратури у випадку виявлення не сплати підприємством заборгованості зі сплати податків, притягують керівника підприємства до кримінальної відповідальності за статтею 364 КК України як зловживання службовим становищем.
Така практика, на думку автора, суперечить загальновідомому правилу кваліфікації дій особи, яке визначає, що при наявності в кримінальному кодексу загальної і спеціальної статей, дії особи кваліфікуються за вужчою за змістом спеціальною статтею КК. Стаття 212 КК України(ухилення від сплати податків) є спеціальною статтею відносно статті 364 КК України (зловживання службовим становищем). При цьому потрібно враховувати що відповідальність за статтею 364 КК України є тяжчою ніж передбачена законом відповідальність за статтею 212 КК України.
Однак, на-жаль, деякі суди України виносять вироки, якими засуджують осіб за статтею 364 КК України за несплату до бюджету податків, зокрема податку з доходів фізичних осіб.
Для прикладу, Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 17.11.2009 р. визнано винним голову сільськогосподарського кооперативу у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем) за те, що він не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, утриманий з нарахованої і виплаченої заробітної плати працівникам кооперативу та оплати на здані в оренду земельні паї, в зв’язку з чим до місцевого бюджету не надійшли кошти в сумі 70704 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Керівник кооперативу в судовому засіданні визнав себе винним і був засуджений до 1020 грн. штрафу.
Аналогічні справи не є рідкістю в українській судовій системі. Однак у цих справах характерно те, що до відповідальності за однією лише статтею 364 КК України (зловживання службовим становищем) керівники сільськогосподарських підприємств притягаються лише за несплату до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб.
Якщо керівником підприємства не перераховано до бюджету інші види податків, то такі керівники притягуються до відповідальності за статтею 364 КК України лише одночасно з притягненням їх до відповідальності за статтею 212 КК України (ухилення від сплати податків), якщо сума не сплаченого податку перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів (на даний час 470 500 гривень).
Випадки притягнення службових осіб підприємств до відповідальності за статтею 364 КК України за не сплату до бюджету інших видів податків, окрім податку з доходів фізичних осіб, я б назвав рідкістю. Однак такий випадок мав місце і у адвокатській практиці автора.
Керівник підприємства притягався до кримінальної відповідальності за не перерахування до бюджету податку на додану вартість на суму приблизну 54 000 грн. Рішеннями місцевого та апеляційного судів він був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 364 КК України. Однак Ухвалою Верховного суду України від 23 квітня 2009 року ці вироки було скасовано і справу направлено на додаткове розслідування. У своїй Ухвалі Верховний суд України зазначив, що ні орган досудового слідства, ні суд не взяли до уваги, що, крім загальної норми, якою є ст.364 КК України, Кримінальний кодекс України містить спеціальні норми, які передбачають відповідальність службових осіб за невиконання судового рішення та ухилення від сплати податків.
Таким чином, Ухвалою у цій справі Верховний суд України підтвердив, що дії особи повинні кваліфікуватись за спеціальною статтею КК України, а тому кваліфікація дій особи, які полягають у неперерахуванні податку на додану вартість до бюджету за статтею 364 КК України (зловживання службовим становищем) є неправильною.
Так чому ж судова практика дотримується позиції, що за не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб службова особа підприємства може бути притягнута до відповідальності за ст. 364 КК України, а за не перерахування інших видів податків ні.
На мою думку причина цьому наступна. Окрім КК України, суди і слідчі органи в своїй діяльності широко використовують роз?яснення Пленуму Верховного суду України, які він дає у своїх Постановах. Таку окрему постанову Пленум Верховного суду України приймав і по питаннях ухвилення від сплати податків.
У своїй Постанові від 08.10.2004 року № 15 Пленум Верховного суду України роз?яснив, що умисне неутримання чи неперерахування до бюджету до 1 січня 2004 р. службовою особою підприємства, установи, організації – джерела виплати доходу – сум прибуткового податку з громадян, має кваліфікуватись як зловживання владою або службовим становищем за ст. 364 КК.
Даючи таке роз?яснення, Пленум Верховного суду України, мабуть, виходив з того, що податок з доходів фізичних осіб складають кошти відраховані з доходів фізичних осіб. Не перераховуючи ці кошти до бюджету, та витрачаючи на інші цілі підприємство фактично присвоює ці кошти. В той же час інші податки підприємство сплачує з власних коштів і вправі визначати черговість виконання своїх зобов?язань.
Виходячи з наведеного роз?яснення, лише за не перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, службові особи підприємства можуть бути притягнуті до відповідальності за статтею 364 КК України.
У зв?язку з цим, керівникам сільськогосподарських підприємств можна порекомендувати приділити особливу увагу правильності нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб. Для вбереження від небезпеки притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України керівнику підприємства краще допустити тимчасове прострочення заборгованості з інших податків ніж податку з доходів фізичних осіб.
Потрібно мати на увазі, що сам факт не перерахування податку з доходів фізичних осіб не може бути підставою для притягнення керівника до відповідальності. Якщо вказаний податок не був перерахований не з вини службової особи, а через об?єктивні причини, в діях особи немає складу злочину.
Для прикладу, можна навести Ухвалу Верховного суду України від 24.03.2009 року, якою Верховний суд України скасовуючи вирок та ухвалу судів першої та апеляційної інстанції зазначив що судами не досліджено пояснення обвинуваченого та надані ним документи про фінансово-господарський стан підприємства, про несприятливі природнокліматичні умови, в яких воно опинилося й пов’язані з цим фінансові труднощі, про вибіркове ставлення органів місцевої державної влади до суб’єктів господарювання, зайнятих в агропромисловому секторі економіки, щодо надання пільг по сплаті податкових платежів, про часткову сплату податків тощо.
Тому необхідно відзначити, що кожна кримінальна справа є унікальною, і вина службової особи підлягає доведенню залежно від конкретних обставин діяльності підприємства.